Криза у сфері психічного здоров’я серед ветеранів України: соматичний підхід до відновлення

Огляд змісту
Інструменти та ресурси
Усі посібники можна завантажити
Майбутні події

Шановні колеги,

Автори: Юрій Усович та Віка Солоніцина, Центр АХАЛАР

За офіційними даними, в країні зареєстровано 1,2 мільйона учасників бойових дій, а після завершення війни їх кількість може зрости  до 5–6 мільйонів, що зробить Україну державою з найбільшою ветеранською спільнотою в Європі. Існує критичний розрив між потребою та доступом до допомоги: 20–40% ветеранів потребують психологічної підтримки (240 000–480 000 осіб), однак лише 4–5% отримують системну допомогу.

Клінічні показники є тривожними. 67,4% військовослужбовців відповідають критеріям ПТСР, у 33% спостерігаються ознаки депресії, а 50–70% повідомляють про симптоми депресії під час скринінгу. Порушення сну, емоційне відстороненість, постійна настороженість та соматичні скарги стали нормою для сотень тисяч українців.

Унікальність цієї ситуації полягає в тому, що ветерани повертаються не до мирного життя, а до країни, яка продовжує жити у стані війни. Повітряні тривоги, рідні на передовій та постійне відчуття загрози посилюють травматичний досвід, що виходить за рамки стандартних післявоєнних підходів відновлення.

Програма поєднує сім методик, перевірених на ефективність, що застосовуються під час інтенсивних багатоденних ретритів:

• Соматичні практики (заземлення, дихальні техніки, рух) для роботи з хронічною активацією нервової системи.
• Увага до тіла (Mindfulness) для розпізнавання сигналів тіла до загострення кризових станів.
• Психоедукація щодо стресу та травми, що зменшує самозвинувачення та підвищує відчуття контролю.
• Арт-терапія, що надає невербальні способи опрацювання травматичного досвіду.
• Рефлексивні групові кола, що створюють безпечний простір для взаємної підтримки;
• Природні практики, що використовують заспокійливий ефект природи.
• Індивідуальна робота, що допомагає опрацювати особисті травми, які не підходять для групових форматів.

Цей підхід відповідає сучасним науковим уявленням про травму: найбільш ефективні втручання поєднують соматичну регуляцію “знизу вгору” (через роботу з тілом і нервовою системою) з когнітивним опрацюванням “згори вниз”, і реалізуються в умовах безпеки та соціальної підтримки.

Вимірювані результати ретритів у Центрі AHALAR

За результатами п’яти груп учасники продемонстрували стабільні покращення:

• Помітне зменшення тривожності та нервового напруження — часто перший тривалий стан спокою за останні місяці або роки.
• Покращення якості сну — ключовий показник відновлення нервової системи.
• Відновлення емоційної чутливості — здатність відчувати, встановлювати контакт і бути присутнім.
• Конкретні навички саморегуляції — практичні інструменти для самостійного управління стресом.
• Відновлення внутрішньої стабільності — не просто полегшення, а стійкий доступ до внутрішніх ресурсів.
• Покращення міжособистісних стосунків — зокрема у парах, зростання здатності підтримувати одне одного без руйнівних моделей взаємодії.

Отримані результати узгоджуються з міжнародними дослідженнями, які показують, що інтервенції, спрямовані на розвиток саморегуляції та соціальної підтримки, ефективно знижують прояви травми навіть в умовах тривалого збройного конфлікту.

Системний виклик

Діяльність Центру AHALAR здійснюється в значно ширшому контексті. За прогнозами Міністерства охорони здоров’я України, близько 15 мільйонів громадян потребуватимуть підтримки у сфері психічного здоров’я, з них 3–4 мільйони — медикаментозного лікування, а приблизно 3,9 мільйона — інтенсивної психологічної допомоги.

Наявна інфраструктура є критично недостатньою: в Україні припадає один психолог на 100 000 населення, тоді як у Сполучених Штатах цей показник становить 34 фахівці на 100 000 осіб. Попри те, що держава вже створила 125 центрів психічного здоров’я та здійснює підготовку тисяч працівників сфери охорони здоров’я, масштаб потреб значно перевищує поточні можливості системи. Додатковим бар’єром залишається стійка стигматизація психіатричної та психологічної допомоги, успадкована з радянського періоду, що знижує готовність людей звертатися по підтримку.

У цьому контексті короткострокові, інтенсивні групові моделі інтервенцій демонструють високий потенціал для масштабного впливу. Такі підходи дозволяють стабілізувати гострі симптоми, сформувати навички саморегуляції, вибудувати мережі взаємної підтримки та підготувати учасників до подальшої довготривалої терапевтичної роботи.

Чому це має глобальне значення

Міжнародна спільнота безпосередньо зацікавлена у вирішенні цієї кризи. Невдала реінтеграція ветеранів корелює із соціальною нестабільністю, зростанням рівня насильства, зловживанням психоактивними речовинами та ризиком самогубств. Навпаки, ефективна підтримка ветеранів перетворює їх на соціальні ресурси, які сприяють розвитку лідерських компетенцій та посиленню соціальної згуртованості.

Вибір між цими траєкторіями залежить від наявності ресурсів, політичної підтримки та масштабування доказово обґрунтованих інтервенцій.

Як зауважив один із учасників програми: «Уперше за місяці я відчув, що можу дихати. Я усвідомив, що спокій можливий у власному тілі».

Масштабування такого досвіду на сотні тисяч ветеранів є не лише терапевтичною роботою, а й інвестицією у післявоєнне майбутнє України.

Корисні інструменти та ресурси дивіться нижче.